Засланий "казачок". Як корумпована прокуратура Закарпаття працює в інтересах кримінального Волошина

Нічого спільного між правоохоронною діяльністю і спробами оголосити підозри Рахімову і Богуславському немає. Потенційне притягнення потерпілих у справі стрілянини в «Короні» до кримінальної відповідальності – це спроба виживання та помсти І.Волошина, реалізована руками його прокурорського кума А.Малинича і обласного прокурора Д.Казака

11 вересня 2020 року Закарпаття отримало нового керманича обласної прокуратури – 31-річного харків’янина Дмитра Казака. Призначення одразу викликало резонанс з огляду на наявний у прокурорського працівника негативний бекграунд: він притягався до дисциплінарної відповідальності, попадав на радари засобів масової інформації у зв’язку з небажанням розслідувати конкретні тіньові схеми, його родичі проживають в Криму, а дружина в 2019 році відвідувала окупований півострів. Тоді ж стало відомо, що Дмитро Казак підтримує тісні дружні стосунки з іншим експрокурорським працівником з Харкова  – колишнім керівником прокуратури Закарпатської області В. Корбанем.

На момент призначення Д. Казака на посаду прокурора області одіозний екс-депутат Ужгородської міської ради Іван Волошин вже майже два роки перебував в міжнародному  розшуку у справі про стрілянину в готелі «Корона» і переховувався за межами України, був глибоко «нерукопожатим» у середовищі політичних і бізнесових еліт Закарпаття, а провадження відносно нього не наважився спустити на гальмах жоден керівник правоохоронних органів області чи держави загалом.

Загалом, криміналу в «доробку» Івана Волошина було чимало: це і незаконна приватизація пам’ятки архітектури місцевого значення «Готелю-ресторану «Корона» за заниженою вартістю, крадіжка частини території військового містечка і рейдерське захоплення частини приміщення на площі Театральній у ГО «Школа здоров’я», і вчинення шахрайства відносно своїх бізнес-партнерів по будівництву торгівельних центрів на місці згаданого готелю та колишнього універмагу «Україна», крадіжка газу в готелі «Унгварський» в особливо великих розмірах та резонансне хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї проти представників громади, які намагались втрутитися в процес руйнування об’єкта історичної спадщини Ужгорода. Крім цього, накопичилось багато такого, що не дотягнуло до криміналу, проте однозначно було плювком в обличчя ужгородців: плюндрування історичної будівлі «Червеної ружі» без жодних документів, спроба отримання від міської ради через схему на «піджаків» земельних ділянок для встановлення гаражів в самісінькому центрі Ужгорода – на площі Петефі, системне обкрадання найманих працівників, створення "клонів" популярних видань, агітація за сепаратизм тощо.

Одразу по прибуттю до Ужгорода, новопризначений керівник обласної прокуратури Казак оселився в готелі «Унгварський», що належить І. Волошину, де прожив близько 2 місяців. За цей час. Як стверджують джерела, за посередництва екс-прокурора Закарпаття  В.Корбаня він встановив вже ближчий контакт з дружиною  втікача Тамарою Готрою та його кумом Андрієм Малиничем, який, до того ж, є працівником обласної прокуратури. Є підстави вважати, що саме тоді вказаними особами  було розроблено план із порятунку І.Волошина та повернення його з вигнання.

Відразу після цього керівник Ужгородської місцевої прокуратури Дмитро Кириленко витребував матеріали кримінального провадження з Головного слідчого управління НП України для подальшого розслідування провадження. Процесуальним керівником у вказаному провадженні було визначено О.Трофіменкова.

8 грудня 2020 року відбулася перша сесія Ужгородської міської ради VIII скликання, що автоматично припинило повноваження депутата Ужгородської міської ради VII скликання І.Волошина. Оскільки з моменту припинення депутатських повноважень підозрюваного І.Волошина його статус більше не вимагав оголошення йому підозри винятково прокурором області, заступником Генерального прокурора чи Генеральним прокурором, то вже 11 грудня 2020 року О.Трофіменков самостійно виніс постанову про зміну кваліфікації та повідомив про зміну раніше оголошеної підозри матір та представника І.Волошина, поховавши, таким чином, найбільш резонансну кримінальну справу на теренах області за останні 5 років.

Згадуваною постановою про зміну кваліфікації діяння, в якому підозрюється І.Волошин, було перекваліфіковано з  ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї), покарання за яке передбачає до 7 років позбавлення волі, на  ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України (легкі тілесні ушкодження), що не тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі. Одразу ж після цього було подано клопотання про зміну І.Волошину запобіжного заходу.

18 грудня 2020 року клопотання було задоволено Ужгородським міськрайонним судом, а запобіжний захід скасовано, що потягло за собою зняття підозрюваного І.Волошина з міжнародного та національного розшуку. 30 грудня 2020 року рейдер, організатор ОЗУ та підозрюваний у вчиненні хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї І.Волошин завдяки прокурорам Казаку, Кириленку, Малиничу та  Трофіменкову повернувся до Ужгорода, що викликало значний суспільний резонанс в місті та області.

Дмитро Казак від даної оборудки і пов’язаного з нею скандалу дистанціювався. Всіх собак повісили на Трофіменкова і Кириленка, у якого до того ж закінчився контракт на перебування в посаді керівника Ужгородської місцевої прокуратури. Проте саме подальші дії керманича прокуратури області показали, що Казак високо оцінив здібності Кириленка під час операції з «порятунку» І. Волошина – незабаром він призначив одіозного прокурора, якого всі вже подумки списали, на рівнозначну посаду керівника Мукачівської місцевої прокуратури. Жодної, навіть дисциплінарної, відповідальності за протиправну зміну кваліфікації діяння, вчиненого І. Волошиним, ні Трофіменков, ні Кириленко не понесли.

Тим часом, у перекваліфікованому провадженні відносно І. Волошина швидко закінчили досудове розслідування і передали справу до суду. Оскільки ч.2 ст.125 КК України відноситься до кримінальних проступків, термін притягнення до відповідальності за які становить 3 роки, то одразу ж в підготовчому засіданні І. Волошин  та його захисники можуть клопотати про закриття кримінального провадження, адже зазначений строк сплинув.   Єдине, що не дає відбутися такому щасливому для афериста фіналу, – це супротив потерпілих Рахімова і Богуславського, які ігнорують засідання, чим змушують суд постійно їх перекладати. Тим часом обидва учасника провадження шукають можливість оскаржити зміну кваліфікації і не полишають спроб реанімувати кримінальну справу.   

Оскільки методів впливу на потерпілих Рахімова і Богуславського, які свою ціну за право відстоювати інтереси громади у даному провадженні заплатили в прямому і переносному смислах власною кров’ю, у прокурорів не знайшлося, А. Малинич, який є кумом І.Волошина, запропонував свій варіант тиску на позицію учасників провадження. За його пропозицією, з дальньої полиці були витягнуті кримінальні провадження 2014-2015 років, які порушувались за заявами І. Волошина, які той подавав до правоохоронних органів відносно Богуславського і Рахімова в шаленій кількості. Йшлося про кримінальні провадження щодо придуманих Волошиним підпалів, замінувань тощо. Історію виникнення і розвитку цих справ можна прослідкувати за публікаціями в ЗМІ, що належать до пулу І.Волошина. 

Пропозиція А.Малинича вочевидь припала Д.Казаку по душі, і вже декілька тижнів обласною прокуратурою відновлено та активно розгорнуто розслідування інспірованих Волошиним кримінальних справ 5-7 річної давнини. В даних справах прокурорським організованим злочинним угрупованням планується притягнення до відповідальності громадських активістів Богуславського і Рахімова, щоб змусити тих піти на мирову з Волошиним у справі про стрілянину в «Короні». Матеріали даних проваджень були зібрані на особисте замовлення Волошина ще за часів керівництва в обласному управлінні поліції Р. Стефанишина і не містять жодних доказів причетності потерпілих Рахімова і Богуславського до будь-якої протиправної діяльності. Так звані докази, на які посилається орган досудового розслідування, оприлюднювалися особисто Волошиним в соціальних мережах ще в 2015-2016 роках, хоча він не є стороною провадження і законного доступу до матеріалів не мав, і більше 5 років обласна прокуратура вважала їх недостатніми для притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності. 

Ключовою зміною для даних надуманих кримінальних проваджень стала зміна прокурора області, адже тільки з приходом Д. Казака на цю посаду стало можливе закриття однієї з найбільш резонансних справ нашого регіону останніх років, повернення рейдера, організатора ОЗУ і афериста І. Волошина до Ужгорода та відновлення практики переслідування неугодних активістів за допомогою сфабрикованих кримінальних справ.

Нічого спільного між правоохоронною діяльністю і спробами оголосити підозри Рахімову і Богуславському немає. Потенційне притягнення потерпілих від стрілянини в «Короні» до кримінальної відповідальності – це спроба виживання та помсти І.Волошина, реалізовані руками його прокурорського кума А.Малинича і обласного прокурора Д.Казака, а також здійснення тиску на постраждалих з метою остаточно поховати справу про хуліганство.

Здавалося б, Революція Гідності остаточно поклала край неприхованим фактам перебування правоохоронців на службі у відвертого криміналу. Проте Дмитро Казак і Іван Волошин цю практику відродили в 2021 році.

Джерело: Закарпаття онлайн