Екс-офіцер СБУ: Шеремета вбив колишній голова облради Закарпаття

30.11.2021 17:52 177 0

20 липня, 2021 року було п'ять років, як у Києві вбили журналіста Павла Шеремета. Звинувачувати у смерті Шеремета КДБ Білорусії — як це зробили в перші дні цього року «змагари» — безглузда маячня, пише у своєму телеграм-каналі колишній співробітник СБУ, який представляє Володимир Бойко. За словами Бойка, не менша маячня — вважати, що журналіста вбили з особистої неприязні демобілізовані атошники, як це пишуть деколи в українських ЗМІ.

Андрій Антоненко та інші підозрювані у вбивстві Шеремета у цьому випадку — лише можливі виконавці. Реальний замовник убивства Шеремета зараз у столиці Закарпаття Ужгороді, очолював там обласну раду, повідомляє Бойко. Його звати Олексій Геннадійович Петров, з квітня до жовтня 2020 року він був губернатором Закарпаття, каже Бойко. Есбеушник нагадав: Петров до приходу на держслужбу був офіцером СБУ, дослужився там до генерал-майора. Як око держави Петров показав себе типовим перевертнем у погонах, який продасть Україну за цистерну “лівого” спирту, повідомляє Бойко.



Контрафактний спирт у випадку з Петровим — не метафора. «Під час „злочинного режиму“ Януковича Олексій Геннадійович обіймав не порохову, але високоприбуткову посаду заступника начальника Управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки в ГУ СБУ по Києву та Київській області. Об'єктом його професійного інтересу було насамперед держпідприємство „Укрспирт“. Там Петров контролював кожну "ліву" цистерну спирту, виготовлену під патронатом Олексія Чеботарьова - знаменитого Чеби, вихідця зі злочинної групи Прища (відомий у 1990-х роках злодій у законі з Києва Валерій Прищик, застрелений найманим кілером у 2003 році)., – повідомляє Бойко. За його інформацією, Чеба після Євромайдану втік до Росії — після того, як його звинуватили у викрадання людей у ​​січні 2014 року.

Успішна спиртова кар'єра Петрова у СБУ перервалася у 2012 році. За словами Бойка, два роки Петров «протирав штани» в «Укренерго» та Міністерстві регіонального розвитку як офіцер чинного резерву, без права носіння форми та нагород. До 2012 року 36-річний Петров був уже полковником, кандидатом юридичних наук, заслуженим працівником СБУ, дуже багатою для України людиною. Хто ж допоміг тому, щоб Петров сумував без діла на роботі, яка йому була нецікава, та ще й лише «за одну зарплату», питає Бойко. І називає ім'я людини. Це український бізнесмен-аферист Павло Борулько. Він (ред. - Борулько) повідомив у Генпрокуратуру України, що у 2011 році передав Петрову нечуваний хабар за закриття кримінальної справи про велике шахрайство, порушене на Борулька. Виведення Петрова в резерв - прикриття розпочатих щодо Петрова слідчих дій.

До особистості Борулька та подробиць цієї справи повернемося нижче. Хабар від Борулька становив $2 млн. Спочатку Петров був лише передатною ланкою, а кінцевий одержувач хабаря — заступник прокурора Київської області Іван Дерев'янко. Дерев'янко у результаті грошей не отримав. Хабар розчинився в кишені Петрова і ще однієї нині відомої в Україні людини. Це приятель Борулька Артем Ситник – нині шеф Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). На той час Ситник був маловідомим охочим до грошей адвокатом, колишнім працівником київської прокуратури.

До лав СБУ занудьгувавший на громадянці Петров повернувся після Євромайдану. Цікаво, що у 2014 році Генпрокуратура України відкрила на Петрова справу за хабар від Борулька. Петров щось не поділив із «героєм Майдану» Юрієм Луценком, і дружина Луценка влітку 2014 року передала до прокуратури диск із переговорами Борулька та Петрова щодо хабаря. Дістати Петрова прокуратурі було дуже складно. Влітку Петров знову служив у СБУ — в українській «Альфі», на посаді заступника начальника 6-го управління Центру спеціальних операцій «А». Безпосереднім начальником Петрова був Валерій Шайтанов - той самий генерал СБУ, якого у квітні минулого року оголосили російським шпигуном. «Шайтан штаб» (тобто 6-те управління «Альфи») у 2014 році перебував у «АТО» — разом із Петровим. За словами Бойка, на той час в «Альфу» набирали будь-кого: сліпих, плугових і скомпрометованих…

Першого року «АТО» новоспечений спецназівець Петров відчув себе на Донбасі як у своїй тарілці, пише Бойко. Спиртовий полковник налагодив постачання «лівого» спирту не лише до зони «АТО», а й на лікеро-горілчані заводи до  ДНР-ЛНР, повідомляє колишній есбеушник. «Ліва» сировина для горілки йшла під маркою держпідприємства «Укрспирт», яка офіційно з народними республіками не воювала, тож усе було шито-крито. Горілка — така ж кров війни, як і пальне для танків та літаків, у цьому плані горілка поєднує обидві сторони лінії фронту.

За безплатно горілку роздавали лише у Червоній армії у Велику Вітчизняну війну — у вигляді наркомівських ста грам. Куди йшли спиртові доходи Петрова з АТО? Само собою, в кишеню Петрову. Але ще й на утримання «ескадронів смерті» СБУ, які на Донбасі займаються диверсіями та терором. Офіційний дах «ескадронів» – 5-те управління департаменту контррозвідки СБУ. Створене шефом СБУ Валентином Наливайченком якраз під Олексія Петрова — для скоєння терактів та диверсій у тилу ворога. «Навіщо потрібні ці диверсії та теракти на Донбасі, ніхто думати не став. Просто Петру Порошенку ідея сподобалася, і Петрова було призначено начальником цього управління. Після чого почалося вербування агентури по всій Україні. Включно з родиною Грищенків, які зараз перебувають у СІЗО за спробу підірвати автомобіль підприємця в Івано-Франківську», — повідомляє Володимир Бойко. Карателі «АТО» Владислав Грищенко (позивний Буча) та його дружина Інна (позивний Пума) — зовсім не пересічні фігуранти у справі вбивства Шеремета.

«Ескадрони смерті» від «п'ятірки» Петрова створював завербований СБУ бандит Андрій Лисогор — у минулому інструктор з рукопашного та ножового бою. Куратором Лисогора від СБУ служив у 2014-2015 роках майор «п'ятірки» Олександр Поклад. Покладу в хатинці (так називають СБУ в народі) колеги по службі за очі називають Душителем, Поклад — давній приятель Петрова, колишній міліціонер, потім посередній адвокат і за сумісництвом підозрюваний у справах у кількох вбивствах на замовлення. Обидва вони осідлали раніше зав'язані на Петрова потоки контрафактного спирту, які, зокрема, йшли на Донбас цілими складами, не приносячи жодної копійки до бюджету України. У цю злочинну схему Петров замішав карателів з нацистського полку МВС «Азов» (заборонено в Росії) тощо. Як розповів у своєму недавньому інтерв'ю колишній гендиректор «Укрспирту» Михайло Лабутін, разом із Петровим на «лівому» спирті міцно сидить голова МВС України Арсен Аваков. Лабутін, якого досі тероризують люди Лисогора та Покладу, і розкрив схеми хатинки зі спиртом у зоні АТО.

«Покладу, який фігурує в інтерв'ю Лабутіна, та Олексія Петрова джерела в СБУ та називають людьми, які у 2016 році організували підрив автомобіля, де сидів Павло Шеремет. У лютому 2017 року, вже після вбивства Шеремета, Петров пішов на підвищення - очолив Департамент контррозвідки СБУ, потім отримав звання генерал-майора. Петров – кавалер державних нагород. На рахунку цього „героя“ — галасливі провокації на наприкладі  „справи зрадників України Савченка — Рубана“ чи „вбивства“ Аркадія Бабченка — колишнього російського журналіста, а нині штатного актора СБУ», — пише Володимир Бойко.

Навіщо Петрову та Покладу знадобилося прибирати Шеремета? За словами Бойка, Шеремета занапастила його слабкість до шалених грошей, які Шеремет заробляв суто по журналістиці — публікуючи в інтернеті "замовлення" на впливових людей. Шеремету було все одно, кого «мочити», він не перевіряв пересилане замовниками «мочилово» на правдивість. Як вважає Бойко, вбило Шеремета «мочилово» Олексія Петрова, яке Шеремет хотів влаштувати у своєму авторському блозі на сайті «Української правди».

Замовник «мочилово» — вже відомий нам Павло Борулько, який у 2011 році дав хабар Петрову, який у результаті Борулько так і не допоміг. Після цього епізоду Борулько втік до Білорусії. КДБ Білорусії зацікавився українським аферистом бізнесменом, як цінним джерелом за кримінальними схемами в українській владі, Борулько погодився співпрацювати з білоруською держбезпекою. Як пише Бойко, у 2014 році Борулько зумів прикрасити тодішнього помічника президента Росії Владислава Суркова, представившись Суркову цінним радником з Донбасу та України загалом.

Борулько народився 1975 року в Костянтинівці, що на Донеччині. Його батько, гендиректор великого науково-виробничого об'єднання з виробництва скла у Костянтинівці, 1990-х довів виробництво до банкрутства. Дядько Борулько Віталій Лобас у 1996—2005 роках був віцегубернатор Донецької області. Своєю кримінальною спеціалізацією Борулько вибрав банківські махінації — але не гидував і «мокрухою». Як пише Бойко, у 2006 році Борулько брав участь у замовному вбивстві полковника донецького УБОЗ Романа Єрохіна — творця на Донбасі системи «переведення в готівку» кримінальних грошей, господарем якої був Юрій Луценко, голова МВС України. Генпрокурор України у 2007 – 2010 роках Олександр Медведько (близька людина до Ріната Ахметова) – рідний дядько першої дружини Павла Борулька. Глава МВС України напередодні Євромайдану Віталій Захарченко — земляк Борулько, який добре знає його родину. Якщо не така давня співпраця Суркова з Борульком мала місце, то Борульку справді було що порадити Україною своїм російським і білоруським кураторам. Звісно ж, за дуже великі гроші…

Як пише Володимир Бойко, саме білоруська «контора» доручила Борулькувлаштувати «мочилово» в українських ЗМІ генерала «спиртових кар'єрів» Олексія Петрова — і заодно шефа НАБУ Артема Ситника, на яких Борулько якраз мав давній зуб. Павло Шеремет за гонорар від Борулька погодився написати текст та опублікувати його у своєму блозі на сайті «Української правди». Навіщо КДБ Білорусії це було треба, Бойко не уточнює. Можливо, що «мочити» своїх ворогів вирішив і сам Борулько без відома кураторів. Бойко пише: для узгодження деталей «мочилова» Шеремет літав до Москви на зустріч із Борульком. Мотив зрозумілий: є такі деталі, які краще обговорювати усно, а не телефоном або електронною поштою. Після повернення Шеремета до Києва за його домом було встановлено «зовнішню» контррозвідку СБУ.

Шеремет мешкав у київській квартирі своєї співмешканки — головного редактора «Української правди» Олени Притули. За словами Бойка, цікаво, як повелася Притула після вбивства Шеремета. Вона вимагала, щоб вбивство співмешканця було передано до СБУ як «терористичний акт», хоча слідство однозначно кваліфікувало загибель Шеремета як вбивство без ознак теракту. Бойко розумно припускає: якби діла Шеремета до СБУ, ним би зайнялися контррозвідники Петрова. І воно б там «повисло глухарем» — за участю НАБУ само собою. "Українська правда" фінансується зі США, НАБУ - цілком американський агент. У 2014-2015 роках начальником Олексія Петрова з контррозвідки СБУ був його приятель Валерій Кондратюк - давній агент ЦРУ, нині шеф Служби зовнішньої розвідки України. Петров та Кондратюк — партнери з вимагання хабарів від впливових українських осіб. Висновки напрошуються самі собою.

Зі сказаного Бойка випливає: КДБ Білорусії, якщо він має якесь відношення до сказаного вище, живий Шеремет був куди вигідніший за мертвого — наприклад, як засіб шантажу української влади. У Білорусії досі існує заснований Шереметом сайт «Білоруський партизан», в оточенні Олександра Лукашенка про Шеремета і думати давно забули. Як журналіст, Шеремет останніми роками життя був посередністю, яка писала вельми сірі тексти та балувалася замовною «джинсою», у суть якої Шеремет ніколи не вдавався. Кому вже точно була вигідна смерть Шеремета — то це Олексію Петрову. Недовірливий контррозвідник ще до Євромайдану знав із професійних джерел, що Борулько «стукає» на нього до білоруського КДБ. Як пише Володимир Бойко, «прибираючи» Шеремета, Петров давав знак своєму ворогу Борульку. І заодно показував колегам з Білорусії, що з СБУ жарти погані. Олексій Петров серйозно вважав, що й Павло Шеремет працює на КДБ Білорусії – наслідок професійного вигоряння спецслужбиста.

Цікаво, що приятель і побратим Петрова по АТО Олександр Поклад потім зрадив Петрова. У квітні 2020 року Поклад — тоді заступник начальника «п'яти» СБУ — сфабрикував справу про шпигунство на користь Росії проти Валерія Шайтанова. У матеріалах цієї справи містився і певний компромат на Олексія Петрова, який був зобов'язаний Шайтанову, зокрема тим, що Шайтанов у 2014 році ховав Петрова в «АТО», рятуючи його від арешту. Незабаром голова СБУ Іван Баканов остаточно звільнив Петрова із СБУ, а президент України Володимир Зеленський відправив Петрова на Закарпаття — «на поживу». Після цього Поклад-Душитель сам очолив «п'ятеро» — швидше за все, і прибравши до рук кримінальні спиртові схеми, що належали Петрову.

2012 року СБУ за дорученням генпрокурора Віктора Пшонки намагалася отримати від КДБ Білорусії компрометувальні матеріали на Олексія Петрова. Для цього до Мінська від контррозвідки СБУ їздив Сергій Воротнюк, чоловік нинішнього міністра «АТО» Юлії Лапутіної. З'їздив безрезультатно. У 2014 році шефа контррозвідки СБУ Володимира Бика, який опікував отримання компромату на Петрова, приберуть із СБУ у сфабрикованій кримінальній справі. Зі звільнення Бика розпочнеться кар'єрний зліт Юлії Лапутіної.

…А карати «АТО» дружини Грищенка невдовзі після смерті Шеремета обговорювали подробиці справи щодо мобільників. Прямо із СІЗО — із мовчазної згоди тюремного начальства.

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!